Виховні заходи



Квітни, рідна мово!


Мета: ознайомити учнів із скарбами української мови, виховувати  почуття  патріотизму і гордості. 
Обладнання: святкова газета, присвячена Дню рідної мови (21 лютого); стенд-виставка книг про розвиток української мови; добірка поезій та висловлювання про мову; словники української мови; виставка кращих учнівських творів та малюнків.
Ведуча1.
Мова – найнезбагненніший і найдосконаліший із феноменів  людського суспільства. У світінемаєнічого такого, чого не можна б булоозначити словами. Чим багатша нація духовно, тим глибша мова.
Ведуча 2.
Українська мова – барвистий килим самоцвітів, що віками ткали генії нації і прості люди, які називають себе українцями. Кожне слово в ній – коштовний камінь з десятками граней. Наша мова – це криниця духовності і моралі, дзеркало українськог о менталітету, доброти, душевності, щирості.
Ведуча 1.
Це свято, яке сьогодні відзначаємо, ми присвячуємо її величності Українській мові, щоб ще раз підкреслити, що те, чим ми повсякденно користуємося, є справжнім дивом, великим і прекрасним.
Ведуча 2. У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, тож давайте поговоримо про Україну, нашу рідну мову. Україна–золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленю закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

1. Слово рідне! Шум дерев!

Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між них левиний рев.


2. Із слова починається людина,

Із мови очинається людина,

Моя ласкава, мамина, єдина —

Щебече соловейком на весь світ.


3. Бентежна, тополина, калинова

Не випита, не вибрана до дна —
Це наша українська рідна мова,
Немов бандури вічної струна.


4. Моя земля – це гори темнолиці,

Навчили мови рідної мене
І підняли мене немовби птицю,
Під склепіння неба тихе і ясне.


Ведуча 1: Страшні слова, коли вони мовчать, Коли вони зненацька причаїлись. Коли не знаєш, з чого їх почать. Бо всі слова були уже чиїмись, Хтось ними плакав, мучився, болів. Із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, А ти їх маєш вимовити вперше! Повторювалось все: й краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші. Поезія – це завжди неповторність, Якийсь безсмертний дотик до душі. 

Л. Костенко

Ведуча 2: Рідна мово, росту я крізь тебе. Крізь родовища дум і краси. Я курганом стою серед степу. На кордоні сльози і роси. Я прошитий травою густою, Я промитий Дніпром до кісток. Мов відірваний вітром листок. 

П. Перебийніс

До юного серця! 

Так, це до тебе, саме до тебе це слово! Це від тебе залежить зараз, чи перерветься золота нитка тисячоліть, а чи оживе і заграє на сонці! Це від тебе, сааме від тебе залежить, чи джерело рідної мови замулиться у твоїй душі, а чи пружно і вільно дихатиме! Океаном дихатиме! Тільки рідне слово, виплекане твоїм родом і народом, має таємничу здатність тримати людину у повноті її історичного та духовного буття. Тільки від порога рідної мови ти можеш виходити на широкі магістралі світу. А безмір світовий і космічний не дасться тобі в руки, коли ти будеш безбатченком. Жива вода рідної мови на ноги зведе тебе і тоді, коли ти зневірився вже у всьому. І перше слово твоє, до мами звернене, материнське слово хай розширюєтвої груди озоном людської гідності. Це ти несеш слово в серці, як наполохану пташку. Слово довірилося тобі і повірило в тебе. Не сполохай рідного слова, а захисти його, до серця притули, життям своїм переповни. Ти, саме ти - і ніхто інший!        І. Драч


5. Ой яка чудова українська мова! 

Де береться це, звідкіля і як? 
Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва, 
Бір, перелісок, чорноліс. Є і ще й байрак, 
І така розкішна і гнучка, як мрія... 


6. Є в ній хурделиця, віхола, 

Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль. 
Та не в тому справа, що така багата. 
Помагало слово нам у боротьбі, 
Кликало на битву проти супостата 
Та звучало сміхом на полях плаката, 
І за все це, мово, дякуєм тобі!

Ведуча 1.
З музикою порівнюють твори Павла Тичини. Читаючи їх, відчуваєш подих вітру, шелест дерев, запах квітів і, звичайно ж, любов до рідної мови, до рідного краю.

7. А Вкраїни ж мова -

Мов те сонце дзвінкотюче,

Мов те золото блискуче,

Вся і давність і обнова -
Українська мова.


8. Мово моя українська, 

Батьківська, материнська, 
Я знаю тебе не вивчену — 
Просту, домашню, звичну, 
Не з-за морів покликану, 
Не з словників насмикану. 
Ти у мені із кореня, 
Полем мені наговорена, 
Дзвоном коси прокована, 
В чистій воді смакована, 
Болем очей продивлена, 
Смутком багать продимлена, 
З хлібом у душу всмоктана, 
В поті людськім намокнута, 
З кров’ю моєю змішана 
І аж до скону залишена 
В серці моїм. Ти звеш сюди 
Добрих людей до бесіди.


Ведучий 2.  Мово рідна! Ти співуча душа мого народу! Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Співуча і неповторна, ти увібрала в себе шум зелених дібров, золотий гомін полів і морів, ніжний запах луків і трав. Сила слова безмежна. У ньому неосяжна душа народу, його щирість, радості й печалі, солоний піт і солодкий духмяний коровай. Мова – неоціненне багатство, в якому народ живе, передає з покоління в покоління мужність і славу, культуру і традиції

Мова – є Вічність, Правда, Добро, Краса нашого народу.


9. Мова — краса спілкування,

Мова — як сонце ясне, 
Мова — то предків надбання, 
Мова — багатство моє. 
Мова — то чиста криниця, 
Де б’є, мов сльоза, джерело, 
Мова — це наша світлиця, 
Вона — як добірне зерно. 
Мова — державна перлина, 
Нею завжди дорожіть(Ф. Пантов)


10. Мова кожного народу,
Неповторна і — своя.
В ній гримлять громи в негоду,
Вжиті — трелі солов'я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять,
Зелен-клени у діброві
По-кленовому шумлять.
Солов'їну, барвінкову,
Колосисту — на віки —
Українську рідну мову
В дар дали мені батьки.
Берегти її, плекати
Будем всюди й повсякчас,
Бо ж єдина — так, як мати —
Мова в кожногоіз нас.

11. Моя ти пісне калинова
Моя ти зіронько свята!
Живи, цвіти, вкраїнська мово,
Зціляй і душу, і вуста.
Своєю паростю гінкою
Вростай у різнобарв'я мов,
Буди всесильною рукою
В серцях і ніжність, і любов!

12. Рідна мова сонцесяйна,
Шум гаїв, співсолов'я...
Ти, як матінка, прекрасна,
Люба мовонько моя.
Як же можна не любити,
Не леліяти її,
Коли в ній і сонце, й квіти,
І співучі солов'ї.

13. Я так люблю, я так люблю тебе,
Моя співуча українська мово!
В тобі шумить Полісся голубе,
І дужі хвилі гомонять Дніпрові.

14. В тобі живее Карпатська височінь,
Що манить у незвідане майбутнє,
І степова безкрая широчінь,
І Кобзарева дума незабутня!

15. Ти, рідна мово, чиста, як роса,
Цілюща й невичерпна, як криниця.
Святиня наша, гордість і краса,
Ти — розуму народного скарбниця!

16. Як легко йти з тобою по землі
І підставлять вітрам лице відкрите!
Для мене ти — як і насущий хліб,
Без тебе я не зміг би в світі жити.

17. Любіть красу своєї мови, 

Звучання слів і запах слів. 
Це квітка ніжна і чудова 
Широких батьківських степів. 
Всі каравани знайдуть воду 
В краю пустель і злих негод. 
Як річка з роду і до роду – 
Так мова з'єднує народ.


18. Говоріть, як колись вас навчала матуся, 

Говоріть, як навчав у дитинстві татусь, 
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі, 
Не тримайте слова, віддавайте комусь.


19. Щиро так, м’яко так, починайте казати, 

Як воліла б відкритись ваша душа. 
Може хочеться їй у словах політати 
Привітати когось, а чи дать відкоша. 


20. Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі, 

Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва, 
Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші – 
Мелодійні, дзвінкі, українські слова. 


21. Говоріть про любов і про віру у щастя, 

Уникайте мовчання, нудьги і ниття, 
Говоріть, хай в розмові слова веселяться, 
Говоріть і продовжуйте мові життя. 
(Олесь Лупій “Говоріть”)

Ведуча 1. Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання “Енеїди” Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови. 
Так Котляревський у щасливий час 

Вкраїнським словом розпочав співати, 
І спів той виглядав на жарт не раз, 
Та був у нім завдаток сил багатий. 
І огник, ним засвічений, не згас, 
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

(Постановка уривку з п’єси І. Котляревського “Наталка Полтавка”)
Ведуча 2.: Кажуть, людина щаслива, якщо її розуміють. У школі, бібліотеці ви навчаєтесь бути щасливими людьми. Бо від того, наскільки ви знаєте мовні закони, вмієте чітко й переконливо висловити свої думки і зрозуміти інших, залежить ваше майбутнє. Справжня людина виростає з любові до рідної матері, до родини, до рідного краю, до рідної мови та культури. Нехай же вивчення мови стане для вас сходинкою до майбутніх успіхів, до самоствердження. Користуйтесь рідною мовою,плекайте, шануйте, ніколи і ніде не забувайте цей найдорожчий скарб.



Літературно-музична композиція
« Барви українського слова», присвячена Міжнародному Дню рідної мови.

Мета: Виховати в учнів любов до рідної мови, праг­нення розвивати її надалі, збагачувати, шанувати, зберігати її, мов коштовний скарб.


Добрий день, вам рідні,
В нашій світлій хаті.
Як гостей найкращих
Раді зустрічати!

Гостей дорогих
Ми вітаємо щиро,
Стрічаємо хлібом,
Любов'ю і миром!

Ведуча: Шановні гості, вчителі, діти! Запросили ми вас до нашої господи на хліб-сіль, на слово щире, на дзвінку пісню, літературно-музичне свято « Барви українського слова», присвячене Міжнародному Дню рідної мови, яке ми святкуємо сьогодні - 21 лютого.

                   Відеокліп «Мова єднання», «Міжнародний день рідної мови».

Ведучий:       (звучить ніжна мелодія). Яка прекрасна українська мова! Виплекана колоссям, землею, виспівана птахами, звеличена письменниками. Мова... Яка ти багатогранна, ніжна, як промінчики сонця, що яскравим сяйвом осипають землю добром, радістю, плодами... Ти квітуєш пелюстками слів у морозних думах полину, даєш поетові дужі крила, щоб зміг піднятися у височінь, ученим ти відкриваєш мудрість людської душі. Ти повна сил, як кремезний дуб широколистий, тобі рости, рости і не в'янути, бо у твоїм серці - «великого народу ніжна і замріяна душа».

Українська мова -
Давня й молода.
Світить рідне слово,
Як жива вода.

Звідки воно взялось,
Діло не просте...
В душу засівалось,
Із душі росте.

Наша мати - Україна!
Наша мова солов'їна!
Наша мова - ніжна, ласкава,
Наша мова - багата, цікава,
Наша мова - квітуча й барвиста,
Наша мова - прекрасна і чиста.
Наша мова, як джерельце дзюрчить,
Наша мова красиво звучить.

Мово моя! Рідна мово!
Диво прекрасне, земне,
В світі квітуй калиново,
Піснею радуй мене!

(звучить пісня «Українська мова» І. Риммар.)

О, не згуби ти свого родоводу,
Безсмертна мово, рідна і терпка,
Ти є душа співочого народу,
Що був, і є, і буде у віках.

Ведуча:        Я розповім Історію заснування Міжнародного Дня рідної мови.

На пропозицію держав-членів ЮНЕСКО Генеральна конференція організації у листопаді 1999 року проголосила Міжнародний День рідної мови, що вперше відзначався 21 лютого 2001 року на церемонії у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі.

Заснування Дня рідної мови сьогодні має велике значення, оскільки, за оцінками фахівців, з існуючих нині у світі 6000 мов чимала кількість перебуває під загрозою зникнення у найближчі  десятиліття.

Зі слова починається людина.
Із мови починається мій рід.
Ласкава, мамина, єдина -
Щебече соловейком на весь світ.

Бентежна, ясна, калинова,
Не випита, не вибрана до дна.
Моя українська, свята наша мова,
Бринить, як бандури струна.

Слова летять у душу, як лебідки,
І пахнуть п'янко житом і росою.
Калиною, цілющою травою,
Вербички юної дівочою красою...

Слова летять у душу, як лебідки,
О, Боже, це неждане щастя звідки?
Чи ненькою дароване, весною,
Чи сивих предків піснею дзвінкою?

Ведучий:      Хочеться сказати теплі і ніжні слова про нашу рідну українську мову.

Ми живемо на  мальовничій землі - Україні. Тут жили наші  предки, живуть наші батьки, живемо ми. Із задоволенням милуємося красою рідної природи, вслухаємось у чарівні мелодії пісень, вбираємо в себе ніжні звуки української  мови.

Босоніж стежка побіжить левадою в городи,
Як любо тут, як славно жити серед цієї вроди.
Кохаю край наш дорогий, що зветься Україна.
Вітчизні хочу я своїй зрости достойною донькою.
Люби, шануй, піднось до зір її пісні і мору,
Нема солодшої, повір, за неї, пречудову!

                              (звучить пісня «На нашій Україні»).

Ведуча:         Кожному народові дорога його  мова. А людині рідна мова дорога, як саме життя. Без мови не може існувати народ, його культура. Слово в людському житті ставлять поряд із хлібом. Мова є одним із найдивовижніших скарбів, які людина створила за свою історію. Українська мова - одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу.

Ніжна, мила, світанкова,
Ясна, чиста, колискова,
Мелодійна, дзвінкотюча,
Дивна, радісна, співуча,
Лагідна, жива, казкова,
Красна, чарівна, шовкова,
Найдорожча, добра, власна,
Мудра, сонячна, прекрасна,
Солов'їна, барвінкова - українська мова!

Ведучий:     Прекрасна, багата, мелодійна українська мова. Ряд епітетів можна було б продовжувати і продовжувати. А яке ж було ставлення до мови протягом багатьох століть?
Ведуча:       Протягом кількох століть жорстоко знищувалася культура українського народу. Особливої наруги зазнала наша мова, адже саме вона була, є і буде коренем народу українського.

Багато є в тобі щедрот,
Моя Вкраїно чорноброва.
І лиш народ тоді народ,
Як є у нього рідна мова.

Ведуча:       Так, із сивої давнини віків бере початок наша мова. Шлях її розвитку - це тернистий шлях боротьби. Дуже багато жорстоких століть пережила наша невмируща мова, мужньо витерпівши наругу кривдників.

Ти вся порубана була,
Як Федір у стелу Безрідний,
І волочила два крила
Під царських маршів тупіт мідний,-
Але свій дух велично - гідний,
Як житнє зерно берегла.

Ведучий:     Проте тоді, коли ерудовані ідеологи та монархи уже й збиралися справляти панахиду над українським словом, раптом залунав живий сміх Енея та українська пісня дівчини Наталки - Полтавки. Після появи у 1798 році першої ластівки «Енеїди» І.П. Котляревського, над Україною сходить велика зірка українського відродження, яка своєю поетичною творчістю освітила не одне покоління. Ймення їй - Шевченко.

Ведуча:        Запам'ятайте, діти, що батьком української літературної мови вважаємо Т.Г.Шевченка. Його називають основоположником нової української літературної мови. Він виступав як народний поет. Уперше у творах Шевченка українська мова забриніла величною силою. Шевченко своїм талантом  розкрив невичерпні  багатства народної мови, осягнув і, як ніхто інший, відчув чарівну музику українського слова. Шевченко писав свої твори живою, народною мовою. Та на його творах вчилися письменники - наступники: Марко Вовчок, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Коцюбинський.

Про красу української мови, рідного слова писало багато письменників.


Мово моя, невичерпна скарбнице,
Вічне, нев'януче слово,
Дай із глибин мені вволю напитись
Чарів твоїх барвінкових.
Мово моя, просторінь піднебесна,
Сонячна, ясна, красива!
Вірю всім серцем: назавжди воскресла,
Хай розквіта твоя сила!
Мово моя, і простора, й незбагненна,
Втілення думки людської
Як я пишаюсь тобою.
У нашій мові чути шум діброви
І соловейка, що в саду співа,
Як ми народ - творець, хранитель мови
Що в хорі людства вічна і жива.
Співає нею мати колискові,
Син мовить перші дорогі слова,
В ній сопілки лунають калинові,
Шепочуть з вітром жито і трава,
Вбиває кожен у собі людину,
Хто забуває пісню солов'їну
І рідну мову - материнський дар.

Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня линеш, рідне слово,
Ти наше диво калинове,
Кохана українська мово !
Плекаймо в серці кожне гроно –
Прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломенить червоно.
В сім'ї , великій, вольній, новій.
Мово українська, мово моя мила,
Ти уся зі співу, весняних дібров,
Ясна - як усмішка, чиста - як сльозина,
Ти моє найбільше щастя і любов.
Я до тебе, мово, так горнуся щиро,
У слова вслухаюсь рідні і прості.
Мово моя, мова - найдавніше диво.
Ти моя молитва в радості й журбі.
Я тебе, кохана, в душу увібрала,
Разом з материнським щедрим молоком,
А іще з піснями, що їх так співала
Матінка, схилившись над моїм чолом.
Мово моя, мово - мовонько шовкова,
У вінку біленькім - світла і легка.
Ти для мене завжди бажана й святкова,
І мене без тебе на землі нема.

Ведучий:     Україна... Рідний край... Золота чарівна сторона, земля рястом уквітчана, зелом закосичена. Скільки ніжних, лагідних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до «раю, де народились і живуть». З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про її щирий веселий і працьовитий народ, про лани широкополі і Дніпро, і кручі, гаї зелені.

Мово моя материнська,
Квітни в душі й на вустах,
Ти - мій рушник український,
Ти - моя доля, мій шлях.
Де б не ходив я по світу,
Стежку до хати знайду
В хвилях високого жита
І в яблуневім квіту.
Мово моя солов’їна,
В шелесті нив і дібров...
Рідна моя Україно,
Ти - моє щастя й любов.

Пісню веселу, дівочу
В тиші вишневих гаїв,
Теплі слова парубочі
Чую я в мові твоїй.
Сняться край шляху смереки,
Ніжні троянди в гаю.
Плескіт Дніпра у зажурі,
Звуки столітніх бандур.

Ведуча:      Українська мова - вслухайтесь в її мелодію — і ви почуєте ніжний гомін струмочка, і журливе зітхання сивих верб. Українська мова - коштовний і неоціненний скарб нашого народу. Нею можна передати найтонші відтінки думок і почуттів.

Як то любо, як то мило
Жити в ріднім краю,
Рідним словом рідну пісню
Я щодня співаю.
Рідне слово всім нам любе,
Як отець і мати.
Рідна мова нам дорожча
За жовті дукати.
Рідним словом я горджуся,
Ним говорю, пишу,
Рідну мову, рідну пісню
Ніколи не лишу.
Рідним словом поговорю,
Рідним пожурюся,
Рідну пісню заспіваю
Та й розвеселюся.

Щоб у дорогу брали цвіт калини
І чудову пісню з України,
Щоб зоря всміхалась світанково  -
І в віках звучала наша мова.
З чого мова? - з літер,
З барвистих кольорів,
Та звуків наче квітів,
Із променю й вітрів.
Із солов'їних щебетів,
Із грушевих медів,
Із лету білих лебедів,
Із м'ятних вечорів,
Із батькової мужності,
З матусиних калин,
З чорнозему дужості,
Вкраїнності дивин,
Дніпра в ній сила стверджена,
Що пута-грати рве.
і пісня не осквернена,
Що в світлий сад зове!

                             (звучить пісня «Не сумуй, моя Вкраїно!»).

В землі віків лежала мова
І врешті вибилась на світ.
О мово, ночі колискова!
Прийми мій радісний привіт!

Ведучий:        Ці слова актуальні і сьогодні, адже стаття 10 Конституції України, основного закону нашої держави, прийнятого на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, говорять: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

«Навік пройшла пора безславна.
Цвіти і сяй, моя державна!»
Ви чуєте, згадали знову
Про нашу українську мову?
Закон «Про мови»? Так, вітаю,
Я рідній мові присягаю.

Ведуча:      Україна - це чудова країна! У неї неповторна культура зі своїми самобутніми звичаями. Українські танці  так само гарні, як і пісні. Подивіться на наш веселий український танок.

                                     (український танець).

Ведучий:    Коріння українського гумору - у народній творчості: приказках, прислів'ях, анекдотах. Жива народна українська мова, з якої постійно надходять у літературну мову влучні вирази, дотепи, жарти. Такі вислови пов'язані з обрядами, звичаями, побутом і характером народу.

Найнапруженіші моменти родинного побуту письменник Іван Нечуй-Левицький відтворює в гострих, вихоплених із життя діалогів в повісті «Кайдашева сім'я».

Висока майстерність реалістичного  зображення у Нечуя – Левицького  криється в мові його повісті, пересипаній перлами усної народної творчості. Це ж про неї Михайло Коцюбинський писав: «Яка прекрасна мова! Читав-наче погожу воду у спеку пив!».

Ведуча:     Подивіться уривок з повісті І. Нечуя - Левицького «Кайдашева сім'я».

Ведучий:      Багато чудових слів пролунало сьогодні на нашому святі про рідну мову, про любов до неї, про її важливість і значущість.

Ведуча:     Отож, у школі нашій диво - слово
              Вивчайте, діти, рідне, калинове,
              Ідіть стежками довгих літ
              І слово це несіть у світ!

Ведучий:        Свято закінчилося. Спасибі за увагу.


Немає коментарів:

Дописати коментар