Вісті з уроків

 Творча робота «Батьківщина починається з     отчого дому...»                                                                                                                                                                                                          

                                                                                                                  Де жита стоять високі,

                                                                                                                  Де родючії поля,

                                                                                                                  Там розкинулась широко

                                                                                                                  Маловисківська земля.

                                                                                                                                  Бровченко В.                                                                                                               

          Місце де я народилася, де пройшло моє дитинство –  Маловисківщина. Вона для мене не лише казкова, гарна ,мальовнича  земля, але й добрі, щирі люди. Я поділяю захоплення багатьох відомих людей цим краєм, він справді один із найгарніших куточків України. Багатьох письменників надихало на творчість споглядання краси навколишнього світу, спілкування з людьми.

            З історією Маловисківщини пов`язане життя багатьох відомих людей: письменника – драматурга І. Карпенка- Карого, піонера космічної техніки Ю.В. Кондратюка, народного художника С Р С Р   П.П. Осовського, відомого українського поета В.Я. Бровченка, та багатьох інших талановитих людей, які оспівували  й прославляли рідний край. Тут живуть співучі й веселі, мудрі й роботящі люди. Їхнє вміння працювати схоже на творчість. Мої земляки надзвичайно кмітливі й спостережливі. У народі кажуть: « Як працює, так і їсть». А хто не знає наших голубців, вареників, холодцю, домашніх ковбас?  У будь-яку пору року по селах лунають пісні, що стверджують невмирущість народної духовності України.

          Жителі цього краю свідки і учасники багатьох історичних подій, брали участь у турецьких війнах, Великій Вітчизняній війні. Це свідчить про неабияку витримку та героїзм.

           Не можу не згадати про своє рідне село Хмельове. Це мальовниче місце, повністю укрите зеленню, завжди буде наймилішим моєму серцю. Село зачаровує мене і досі, тому забути його я не маю права. Згадую настанову Павла Тичини: « Забудеш рідний край, тобі твій корінь всохне».

            Коли зацвітає липа і повітря наповнюється духмяним ароматом, хочеться насолодитися неповторною красою навколишнього світу і ввібрати в себе енергію сонця, що нуртує у кожній  рослинці. Вітерець гойдає віття старезної липи біля сільського храму, навертаючи до щемних спогадів про минуле, де звучать голоси моїх пращурів. Раптом у повітрі знялися два голуби. Я підняла очі і побачила сяючий хрест, що вінчає дах церковного приміщення. Його викував останній коваль нашого села  Андрій Гирба. Ковальське ремесло він знав відмінно, але перед тим як взятися за виконання замовлення сільського священика, ретельно готувався: подбав про якість матеріалу, з якого мав народитися церковний хрест, нарешті, довго молився, просивши у Господа дозволу на святу справу. Був коваль вже літньою людиною, то ж  нелегко прийшлося йому вправлятися з вогнем у кузні. Але вийшов хрест на славу – точна копія того, що вінчав церковний купол у далекому минулому. Давно вже покинув цей світ сільський коваль Андрій Гирба, та залишив хмелівчанам гарну згадку про себе. І живе у моєму селі пам`ять про багатьох земляків, що прикрашали світ своєю працею, своїми добрими справами.

           Ось, наприклад, хто ж не знає назви урочища « Левада», куди поспішають мої однолітки влітку покупатися, відпочити. Сюди ж збирається вся сільська громада, коли відбуваються святкові дійства на Івана Купала.

Топонім « Левада» походить від прізвища людини, що керувала спорудженням греблі. Ставок стали називати Левадівським, а вже пізніше ця назва закріпилася за прибережною зоною. Чи сподівався мій земляк Левадко, що ім`я його закарбується у назві цього мальовничого куточка?

         Ще одне місце відпочинку від буденних справ парк « Дружба», засновник Андрій Фурманов. У висадженні дерев брали участь всі жителі села, парк став найулюбленішим місцем для дітей та закоханих. Тут розбито алеї, встановлено фонтан, альтанки, куди щовечора сходилась молодь.

А далі , посеред поля, вже й не всякий помітить, стоїть Гайдамацька криниця. Вона береже пам`ять про козацьку історію мого краю. Кажуть, що викопали її ще гайдамаки і пив із неї сам Марко Мамай. Пили подорожні – криниця давала наснаги, їхали гайдамаки – пили цілющу силу землі. 

І людська рука не давала замулитися джерелу.

Хоча вже давно з цієї криниці люди не беруть воду, я хочу напитися із життєдайного джерела пам`яті, щоб не зміліти душею і набратися сили йти у майбутнє.

         Я пишаюся своїми земляками і тим, що народилася і живу на землі таких славних людей. Час іде і все змінюється. Але в будь – який час і в будь – яку епоху на Маловисківщині були, є і будуть працьовиті, щедрі, талановиті, люб`язні люди. І я теж докладу всіх зусиль, щоб колись і мною пишалась Маловисківщина, мій рідний край, моя мала Батьківщина.

                                                          Учениця 11 класу Ланчуковська Катерина

                                                                                          

                            Творча робота «Батьківщина починається з отчого дому...»                                                                                                                   ,                                                                                                                                                                                                                                                                                       Маловисківщина! Мій коханий краю,

                                                                                              Мати наша рідна і свята!

                                                                                              Небо чисте над тобою має,

                                                                                              Медом диха нива золота.

                                                                                                                                       В. Бровченко.

       Для кожної людини Батьківщина починається з отчого дому, з маминої ніжної посмішки, з тих потаємних куточків дитинства, де ти завжди почуваєш себе у безпеці. Іншими словами – це все наш рідний край. А знати свою країну означає,перш за все, знати історію свого краю, неповторність та унікальність його.

      Наша рідна земля – це батьківський поріг, рідна школа, місце, в якому ви народились та зростаєте. Для мене  - це наша Маловисківщина. У природі Кіровоградської області дивною мережкою переплелись степи і ліси, сади й байраки, поля й затоки річок, які протікають по території району -  Мала Вись, Кільтень, Плетений Ташлик, Велика Вись, Сухий Ташлик. Я хочу, щоб ви вслухались в рядки, які написали наші земляки Григорій Красний та Григорій Перебийніс.

                                     …Де Смоліне, Мануйлівка і Виска,

                                       Де Кільтень тиха та Велика Вись,

                                       Тут душ високих вічна зірка блиска,

                                       Тут праця й пісня у вінок сплелись…

        Здавна і дотепер Маловисківщина славиться творчими особистостями : народна хорова капела м. Мала Виска, нородний хор с. Хмельове, Новогригорівський народний фольклорний самодіяльний колектив « Калиновий спів».

        Територія відома насамперед тим, що тут розташовані потужні запаси уранових руд. Одне з родовищ – Новоконстянтинівське – за потужністю є чи не найбільшим у Європі. Відомі також родовища гранітів, бурого вугілля, торфу, розвідані промислові запаси літію.

         Чудовим місцем відпочинку є оздоровчий комплекс « Лісова пісня», що поблизу
 с. Оникієве. Мені також пощастило відвідати це місце, хоча це було давно, але спогадів залишилося дуже багато: густий ліс, глибоке озеро, свіже повітря. Все чарує, захоплює і манить до себе.

       Моя Батьківщина – це моя сім`я, друзі та шкільні вчителі. Я щаслива, що живу в оточенні розумних, веселих, працьовитих людей, які витривало й мудро поводяться в цей нелегкий час. Переді мною відкривається дорога у великий світ, що зветься життям. Не знаю, як складеться моя доля, але впевнена, що маю справжні ідеали людей і завжди прагнутиму приносити користь своєму народові, своїй Батьківщині – Маловисківщині.

              …Тут родовід мій, тут моє коріння                Тобі – мій труд і думки устремління

                 Сягає вглиб, де пути рве уран.                     Мій рідний край, мій хлібодарний  лан…

                                                                         Учениця 11 класу Гладкіх Катерина